Статистика



Конкурс «Мрії про Україну: дитячий погляд» Друк e-mail

В рамках святкування 25-річниці незалежності України, Національною бібліотекою для дітей спільно з Фондом Миколи Томенка « Рідна країна» оголошено про проведення конкурсу дитячої творчості «Мрії про Україну: дитячий погляд». Основним завданням конкурсу дитячої творчості «Мрії про Україну: дитячий погляд» є утвердження в свідомості та почуттях юних громадян патріотичних цінностей,

переконань і поваги до своєї країни, українського народу, його культури, звичаїв та традицій; стимулювання пізнавальної активності і самостійності у дітей та підлітків, спонукання учасників до творчості.Читачі бібліотеки МШВ №1 КГ Дубровицької ЦСПШБ прийняли активну участь в конкурсі. Кращі роботи «Моя  квітуча Україна» (номінація малюнок) учня 9 класу Квіки Романа  і твір «Вірю в майбутнє твоє Україно!»(номінація прозові твори) учениці 11 класу Дубровицької ЗОШ I–IIIступенів № 1 Антосюк Владислави направлені на обласний  тур Конкурсу

Вірю в  майбутнє твоє, Україно !(конкурсний твір)

       Україно, рідна земле моя! Героїчна і трагічна твоя історія. Топтали  твою землю й монгольські орди, й турецькі  яничари, й армії сусідніх держав пізніших часів. Коліївщина і Паліївщина, масові репресії та Валуєвський циркуляр, Голодомор, Перша і Друга світові війни, Чорнобильська трагедія – все це не просто перелік певних подій, а й історія народу, змушеного боротися за виживання та право на світле майбутнє для нашої неньки України. Та ти вистояла, Україно моя, бо були і є в тебе славні сини і дочки, які боролися і борються за твою єдність і незалежність.Я народилася у ХХІ столітті вже в самостійній і незалежній державі, тому мені важко уявити, що могло б бути по- іншому. Ми, молоде покоління, на мій погляд, відрізняємося від старшого тим, що духовно вільні, у нас немає рабського духу покори. Звичайно, багато чого в нашій державі далекого від ідеалу, але все-таки ми можемо говорити те, що думаємо, не боячись переслідувань, як це було в часи тоталітарного режиму. Так склалось, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Чому ми більше думаємо про минуле держави, а не про Україну сьогоднішню – зболену, але не поставлену на коліна? Напевно, у нас ще залишився попіл минулого багаття, яке досі жевріє. 

     Очевидно, нинішньому поколінню потрібен геній, якому ми довіримо власну мрію. Хоча його й шукати не потрібно, адже ним був, є і буде Тарас Григорович Шевченко, поезія  якого ось вже понад 200 років викликає в людях почуття гордості, захоплення своєю красою і народною мудрістю. Десятиліття йшли за десятиліттями, а його слово було таким же свіжим і закличним:

           Кайдани порвіте
           І вражою злою кров’ю

            Волю  окропіте!

     Як сильно любив Кобзар свій народ і яка пекуча ненависть до гнобителів пронизує кожен рядок його творчості! Правдиве слово митця і сьогодні допомагає будувати вільне суспільство, про яке він так мріяв.

     Повертаючись до подій сьогодення, не можу не згадати про війну на Сході України, яка не залишає байдужим нікого. Хто б міг подумати, що в наш час таке може статися? Боляче усвідомлювати, що у моїй рідній країні гинуть люди. А все чому? Відповідь очевидна: «Бо політики не можуть порозумітися.» Держава повинна гарантувати кожному громадянину спокій і захист, але зараз живем, ніби на ножах, боїшся зробити будь-який крок чи щось не так сказати. Як можна позбавляти людей можливості жити спокійно й бути впевненими у завтрашньому дні? Як можна забути, що людське життя , подароване Богом, - найважливіша цінність? Певно, всі занадто зайняті, щоб пам’ятати про це. Якщо ми себе не захистимо, то нас не захистить ніхто. Лише будучи солідарними, мудрими і сильними  ми переможемо, бо правда, добро і любов – на нашому боці.

     Так чого ж можна чекати в майбутньому? Вірити, що станеться диво і ми зможемо навести лад у своїй державі? Мені зараз хочеться не стільки разючих змін, скільки того, щоб українці прокинулися від страшного оманного сну, щоб люди перестали мовчати, щоб на вулицях не було знедолених, щоб увечері можна було подивитися новини й спати зі спокійним серцем, а не думати півночі про сотні нещасних, з якими трапилося лихо, і щоб врешті- решт ми з гордістю могли сказати: «Я живу в Україні, і я цим пишаюсь.» Щасливе майбутнє будуватиме молодь країни – працьовита, талановита, впевнена у собі, з Богом у серці, з вірою у себе і в щасливе майбутнє нашої багатостраждальної і все-таки непереможної матері – України.  Я мрію про це.

Сподіваємося, що прекрасні роботи наших юних учасників будуть серед кращих і на Всеукраїнському рівні.

Зичимо всім учасникам і переможцям Конкурсу  успіхів у навчанні і творчості, і головне, щоб мрії в слово і малюнок перелиті, збулися!